Альберт Ейнштейн (14.03.1879) народився в місті Ульм у незаможній єврейській сім’ї. Фізик-теоретик, один із основоположників сучасної теоретичної фізики.
До трьох років Альберт не розмовляв взагалі, але коли заговорив, то словниковий запас відразу був на рівні дорослої людини.
Ейнштейн є автором 300 наукових робіт по фізиці, 150 книг і статтей по історії та філософії.
Специальная теория относительности (1905). В её рамках — закон взаимосвязи массы и энергии: E=mc^2.nastasy
Фото з висунутим язиком було зроблене в 1951 році після святкування дня народження ученого. Стомлений Альберт на прохання сфотографуватись висунув язика, що і зафіксував фотограф. Ейнштейну фото дуже сподобалось і він передав його ведучому науково-популярної передачі Говарду Смиту. На зворотній стороні фотографії було написано: “Вам сподобається даний вчинок, тому що він призначений усьому людству”.
Ейнштейн добре грав на скрипці. Після одного благодійного концерту, журналіст написав статтю про талановитого віртуоза-скрипача. Вчений показував усім дану статтю, жартуючи, говорив, що він музикант, а не вчений.
Останні слова Ейнштейна невідомі, так як доглядальниця не розуміла німецької.
Політехнікумі Альберт прогулював лекції, натомість читав у кафе журнали з останніми науковими теоріями.
Ейнштейн був настільки впевнений в собі, що навіть маленька перемога прирівнювалась ним до великої. Від родичів він требував, щоб ніколи в ньому не сумнівались. Фізик знав і вірив, що колись отримає Нобелівську премію.
Вчений вважав, що пишучи вірші, він тренує мозок. А теорія досконала лише тоді, коли її можна пояснити будь-кому простими словами.
Фізик є одним із тих, хто запустив Манхеттенський проект, в якому розробили атомну бомбу.
Після смерті президента Хаіма Вейзмана в 1952 році, прем’єр-министр Ізраїля, Давид Бен-Гурион, запропонував Ейнштейну посаду президента країни. Альберт був приємно дивований пропозицією, і написав у відповідь: “Я приємно здивований пропозицією країни Ізраїль, але на жаль повинен його відклонити”.
На запитання: “Як йому вдалось створити теорію відносності?”, відповідав з жартом: “Нормальна доросла людина взагалі не задумується над проблемою простору і часу. На їхню думку над цією проблемою вже думали в дитинстві. Я розвивався інтелектуально помалу і ці запитання прийшли до мене вже у дорослому віці. Відповідно я глибше і детальніше проаналізував проблему, ніж це робить дитина з нормальними здібностями”.
Біографи Ейнштейна прискіпливо підрахували кількість помилок в його наукових працях. Їхньому популярному аналізу присвячена книга фіика Ханса Оханіна, в анотації якої написано: “… його потужня фізична інтуїція дозволила йому досягти своїх цілей незважаючи на помилки, які він робив шляхом до великих досягнень – а інколи і завдяки їм. Надлюдська можливість Ейнштейна використовувати свої помилки як східці до його революційних теорій була однією із признаків його геніальності”.