Цікаві факти з життя Тараса Шевченка

Сьогодні редакція сайту cikavi-fakty.com.ua підготувала для вас цікавий матеріал з життя такого відомого поета, як Тарас Шевченко.

Ми постаралися розглянути, саме цікаві факти з життя Тараса Шевченка, а не його біографію, яку можна знайти у будь-якому підручнику з української літератури. Деякі факти про Шевченка ви можливо вже знаєте, але деякі з них ви не знайдете у підручниках і можливо ще ніде не зустрічали.

Почнемо з дитинства поета і будемо рухатися цікавим життєвим шляхом Тараса Шевченка.

Якщо ви побачите такі факти, які висвітлюють Тараса Шевченка з не найкращої сторони, то не сприймайте це, як образу справжнього українського генія. Просто ми стараємося об’єктивно висвітлити цікаві факти про Тараса Шевченка, які нам довелося зустріти в мережі та в різноманітних паперових виданнях.

1. 200 років тому народився Тарас Шевченко, якого багато літературознавців вважають засновником літературної української мови. «Сонце української поезії»  був вихідцем із самих «низів», сином кріпосного селянина.
2. Портрет в свої молоді роки Шевченко малює при свічці. На папері напис: “Т. Шевченко”.
3. У 1838 році Брюллов написав портрет Жуковського і продав його за 2500 рублів. За ці гроші і був викуплений Шевченко. Здобувши свободу, Тарас Григорович вступив до Академії мистецтв.
4. У 1845 році вийдуть наступні картини: 1. Чигирин, Суботів, Батурин, Покровська Січова церква.2. Похорон молодої (нареченої) ой ходив чумак сім літ по дону (пісня); Перезва (весільний обряд) і жнива – 3. Іван Підкова у Львові, Сава Чалий, Павло Полуботок в Петербурзі, Семен Палії ​​в Сибірі. – Ціна за 12 картин 5 рублів сріблом.
5. Як стверджують деякі російські історики, що без діяльної участі представників російської культури Тарасу Шевченку, в кращому випадку, була уготована доля «кріпосного домашнього живописця».
6. Шевченко безмежно багатогранний («дідусь у кожусі», так само, як і «франт-аристократ у фраку» — ганебно збіднюють образ Поета), Шевченко — ненависник імперій і взагалі деспотизму в усі часи, патріот і український націоналіст, який, проте, мав багато щирих друзів серед шляхетних росіян (ніякого заперечення тут немає!).

ТАЛАНТ ЦІНОЮ В 2500 РУБЛІВ

Шевченко відомий, насамперед, як поет. Однак природа щедро обдарувала його різними здібностями. У 12 років він, рано залишившись сиротою, потрапив в артіль до «богомазів» (художники-іконописці), які навчили його елементарним прийомам живопису. Підліток виявився здібним учнем, тому в 1831 році поміщик Павло Енгельгардт відправляє свого кріпака Тараса Шевченка в Санкт-Петербург, де він сподівався «підтягти» його до рівня професійного живописця.

Саме в Санкт-Петербурзі Шевченко потрапляє в середовище культурної еліти того часу. Василь Жуковський, Карл Брюллов, Олексій Венеціанов – ці люди не тільки оцінили таланти молодого Шевченка, але й зробили все для того, щоб викупити його з кріпосного рабства. У підсумку за Шевченка поміщика Енгельгардта було заплачено 2500 рублів – величезна на ті часи сума, за яку можна було придбати фільварок.

МУЗЕЙ ОДНІЄЇ КНИГИ

Найбільшим внеском у світову культуру стали, звичайно, вірші Тараса Шевченка. Виток кращих його віршів в українському фольклорі. Причому він так гармонійно використовує образи народної творчості, що часом важко зрозуміти, де використовуються цитати з фольклору, а де починається чисто авторський текст.

Є думка, що російські критики не дуже-то заохочували захоплення Шевченка “мужицьким малоросійським діалектом”. І взагалі не вітали народження української літератури.

“Кобзар” став найзнаменитішою книгою Шевченка. Тільки за його життя він перевидавався 4 рази. А в радянський час загальний тираж “Кобзаря” перевалив за 8 мільйонів. Вірші з цієї збірки перекладені більш ніж на 100 мов світу. У місті Черкаси у 1989 році відкрився єдиний у світі музей, присвячений одній книзі. І цією книгою став «Кобзар».

Кадри з фільму про життя Тараса Шевченка

 Продовжимо, не менш цікаві історії про Тараса Шевченка:

1.  Основною освітою Тараса Шевченка, було навчання в церковно-прихожанській школі, тривалістю всього два роки.
2. Тарас Шевченко мріяв, що в майбутньому, Україна, як і інші слов’янські держави, повинна отримати якийсь автономний статус «слов’янської федерації». І допускав, що саме Київ, а не Москва стане столицею цієї багатонаціональної держави. Подібні ідеї він висловлював, будучи членом Кирило-Мефодіївського товариства. У післямові до поеми “Гайдамаки” він писав: “Нехай житом-пшеницею, як золотом покритим, що не розмежованою останеться навіки од моря і до моря слов’янська земля”.
3. Гнів Миколи I на образливі випади Шевченка вилилися в те, що його не тільки відправили на заслання рядовим солдатом в “оренбурзьку глушину”, а й заборонили йому писати і малювати. Це, звичайно, було жорстоке покарання для талановитого поета. Втім, в Росії того часу найжорстокіші покарання найчастіше викупалися добросердям їх виконавців. Офіцери, у підпорядкуванні яких служив рядовий Шевченко, зробили його життя цілком стерпним. Він спав і харчувався окремо від інших солдатів, нерідко відвідував «звані обіди» та інші «аристократичні посиденьки». Про те, він не дотримувався їхньої заборони на творчість тому, що більшість своїх повістей Тарас Григорович написав саме під час заслання.
4. В останні роки життя український поет багато займався ліпленням і гравіюванням.

Цікавий факт про поховання Тараса Шевченка.

На свій останній день народження Тарас Григорович в розмовi з близьким другом художником Григорiєм Честахiвським висловив бажання, щоб в разі смерті, яку він передчував, поховали його в Каневi. Вранці 10 березня Тараса Григоровича не стало.

Як відомо Тарас помер на чужині, а самі в Петербурзі і був полоханий на Смоленському кладовищі, але все таки його воля збулася і поет через два роки був перепохований у Каневі.