У Франції письменник не відчував себе в безпеці – занадто багато людей затаїли на нього образу. Вольтер перебував у листуванні з прусським королем Фрідріхом II, що дозволило йому оселитися в Берліні, але й там він не затримався – розсварився з королем через грошові махінацій.
У 1774 році Людовика XV змінив Людовік XVI, а ще чотири роки потому 84-річний Вольтер повернувся в Париж, придбав собі особняк на вулиці Рішельє і продовжив писати. Апофеозом його творчості стала п’єса “Ірена”, за право поставити яку боролися кращі театри. Після того, як Вольтера призначили директором Паризької Академії, він взявся за переробку академічного словника.
Пропонуємо до вашої уваги, декілька цікавих фактів з життя Вольтера:
Один французький лікар, повернувшись з Росії, сказав Вольтеру, що його захоплення з приводу цієї країни сильно перебільшені. Письменник не хотів вступати в суперечку і відповів: “Мій друг! Я дуже боюся холодів, а руські дарують мені такі чудові шуби!”.
- Під час облоги однієї фортеці Вольтер уважно вивчав облогові знаряддя. Воєначальник, помітивши це, запропонував поетові спуститися в траншею. Поет відмовився, сказавши, що із задоволенням оспіває військові подвиги, але розділяти їх він не буде.
- У Бастилію Вольтер потрапив за свій гострий язик, але й вибрався він завдяки витонченій словесності. При першій же нагоді він написав ображеному принцу Франції: “Благаю вас, не переживайте про мої умови життя і харчування”. І підписався “Едіп”.
- Один прусський генерал збирав записи про Росію, а Вольтер перекладав їх на французьку. Прибіг гонець з черговою літературною працею Фрідріха II, який сподівався на те, що мислитель оцінить і виправить їх, якщо буде потрібно. Вольтер відірвався від свого заняття і сказав генералу: “Друг мій! Нам доведеться відкласти нашу роботу. Бачите, король прислав мені в прання свою брудну білизну. Треба її випрати”. Ці слова передали королю, після чого Вольтер спішно покинув Пруссію.
- Вольтер із задоволенням приймав гостей фернейского замку. Один з особливо нахабних гостей, обманутий привітністю господаря, висловив бажання залишитися в замку на кілька тижнів. Вольтер відмовив йому, сказавши: “Ви хочете бути схожим на Дон Кіхота!
- Втомлений і змерзлий після прогулянки, Вольтер грівся біля каміна. Один молодий поет з надією простягнув метру свої вірші. Письменник скептично прочитав їх і висловив думку: “Якщо б у ваших віршах було більше вогню або у вогні (він вказав на камін) більше ваших віршів, я б швидше зігрівся”.
- Одного разу Вольтер захопився французьким художником Жозефом Верне і сказав йому: “Мсьє Верне! Ви станете безсмертним, так як ваші фарби найкращі і найміцніші в світі”. Художник скромно відповів: “Мої фарби не можуть рівнятися з вашими чорнилом”.
- На питання “У чому різниця між хорошим і прекрасним?” Вольтер відповідав, що хороше вимагає доказів, а прекрасне – ні.
- Письменник захоплено відгукувався про роботи доктора Галлера. Йому передали, що сам Галлер не цінує роботи мислителя так високо. Вольтер зауважив: “Доля смертних – помилятися. Можливо, ми обидва помиляємося”.
Вольтером захоплювалися. Його роздуми і філософія монархіста не давали спокою ні його противникам, ні прихильникам, оскільки “рідним” також діставалося від поета по повній програмі.
Його повсякденні фрази можна було цитувати нарівні з витягами з його віршів, прозами та філософськими працями, бо в них відчувалася вся іронія і правда життя.
Одного разу у Вольтера запитали:
– Які ваші стосунки з Богом?
– Ми вітаємося, але не розмовляємо …